загусати
ЗАГУСА́ТИ, а́є, недок., ЗАГУ́СНУТИ і розм., рідко ЗАГУ́СКНУТИ, не; мин. ч. загу́с і загу́ск, ла, ло; док. Ставати густим, в’язким; гуснути, твердіти.
На чуже пшінце горшка не підставляй, бо кипітиме, кипітиме, та й не загусне (Сл. Гр.);
Болото загусло, вхопило його за ноги, як руками. Заліз по самі коліна (Март., Тв., 1954, 456);
На обличчі, на руках [Федора] загусли краплини пари (Руд., Вітер.., 1958, 413);
*Образно. Бабина онука Христя.. чогось важко зітхала на всю хату; зітхання те так і загускло, так і окрило всіх… (Мирний, І, 1949, 292);
// Згущатися (про темряву, ніч).
Ще більше загусала ніч. З заходу на схід повільно повзли важкі, дощові хмари (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 202).
Словник української мови (СУМ-11)