загучати

ЗАГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм., рідко. Почати гучати.

Бухнув здоровенний сніп проміння від землі аж під небо і щось глухо загучало (Фр., VIII, 1952, 406);

Шпурнув Яким раз, другий камінням у вербу, поцілив і в осяче гніздо, аж мушня роєм загучала, стала вилітати з верби (Ков., Світ.., 1960, 9).

Значення в інших словниках

1. загучати — загуча́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. загучати — -чу, -чиш, док., розм., рідко. Почати гучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови