задзеленькотіти
ЗАДЗЕЛЕНЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Підсил. до задзеле́нькати.
Задзеленькотіли дзвіночки, й санки посунулися по гладкій дорозі (Вільде. Повнол. діти, 1960, 168);
Капрал зупинився і задзеленькотів невеличкою залізною колодкою (Фр., І, 1955, 272);
Убіг я до суду.., як лусну дверми об якусь мару, аж вікна задзеленькотіли (Март., Тв., 1954, 204).
Словник української мови (СУМ-11)