задирливо

ЗАДИ́РЛИВО. Присл. до зади́рливий.

На рундуці коло крамниці, як уродився, дід Маркіян; розмахує руками, щось доводить людям, задирливо позираючи на Валю (Вас., II, 1959, 185);

Очі [Марка] задирливо сміялися, від обличчя пашіло молодою силою (Кир., Вибр., 1960, 278).

Значення в інших словниках

1. задирливо — зади́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. задирливо — Присл. до задирливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови