задник
ЗА́ДНИК, а, ч.
1. Задня частина взуття, до якої може прикріплюватися каблук.
Я збиваюся з ноги. Хтось наступає мені на задники, лається, але я не можу на все це реагувати (Кол., На фронті.., 1959, 29);
Чоботи з високим задником.
2. театр. Декорація, розміщена на задньому плані сцени; задня частина декорації.
Декорація — хата і тин, ворота на вулицю. На заднику — село, оте, що малював Яшко (Головко, І, 1957, 314).
3. розм., рідко. Задня частина воза, гарби і т. ін.; решітка.
Інші [козаки] варили на кабицях кашу, а ще інші мережили ярма, люшні і задники на гарбах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 250).
Словник української мови (СУМ-11)