задумливо

ЗАДУ́МЛИВО. Присл. до заду́мливий.

Човен повільно плив за водою. Івась поклав весло, задумливо дивився на ліс (Збан., Старший брат, 1952, 17);

Настя мовчала, задумливо гризучи травинку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 68);

*Образно. Шепче задумливо листя, В’яне, жовтіє. Стріпує роси сріблисті (Рильський, І 1960, 104).

Значення в інших словниках

1. задумливо — заду́мливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. задумливо — Присл. до задумливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови