задушний
ЗАДУ́ШНИЙ, а, е. Те саме, що заду́шливий.
Ніч стала така задушна: напевно, дощ буде (Крот., Сини.., 1948, 307);
Коли вони втрьох виходили з задушної майстерні на вільне повітря, сова на шафі скрикнула й змахнула крилами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 409);
Літній парк, задушний запах м’яти (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 142).
Словник української мови (СУМ-11)