закандзюблений

ЗАКАНДЗЮ́БЛЕНИЙ, а, е, розм. Який закандзюбився, загнувся.

Вона наставила над моїм ротом сво, суху із аакандзюбленими пальцями руку й люто просичала: — Цить! Мовчи!.. (Мирний, IV, 1955, 333).

Значення в інших словниках

1. закандзюблений — закандзю́блений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. закандзюблений — -а, -е, розм. Який закандзюбився, загнувся.  Великий тлумачний словник сучасної мови