заклопотати

ЗАКЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., перех. Завдати багато клопоту, роботи кому-небудь.

Бо свекруха й лепетуха, сварливая голова, Вона ж мене заклопоче — я ж дівчина молода (Чуб., V, 1874, 535);

Чіпці тепер не до того. Його заклопотали хатні клопоти (Мирний, І, 1949, 333).

Заклопота́ти го́лову кому, чию — стурбувати, позбавити спокою кого-небудь.

Хто заклопотав його молоду голову? Хто уразив його гаряче серце?.. Нема кінця-краю таємним догадкам і ще таємнішим надіям! (Мирний, III, 1954, 190).

Значення в інших словниках

1. заклопотати — заклопота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заклопотати — -очу, -очеш, док., перех. Завдати багато клопоту, роботи кому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заклопотати — Заклопота́ти, -чу́, -чеш гл. Причинить много заботъ, хлопотъ. Бо свекруха й лепетуха, сварливая голова, вона ж мене заклопоче, — я ж дівчина молода. Чуб. V. 535.  Словник української мови Грінченка