заклопотатися

ЗАКЛОПОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся, док.

1. Почати клопотатися, поратися коло чого-небудь.

Пилипко, як тільки знову заклопоталася мати, вже й з хати махнув (Мирний, IV, 1955, 288);

Пріська скочила зразу з лави, утерла сльози і заклопоталася біля самовара (Л. Янов., І, 1959, 194);

// Поринути повністю в клопоти, турботи.

Отець Мельхиседек ждав, що хоч тепер винесуть по чарці, але господиня заклопоталась і загаялась (Н.-Лев., III, 1956, 57).

2. чим і без додатка. Занепокоїтися, стурбуватися чим-небудь.

Нащо вже веселий, нежурбливий, та й він заклопотався сим випадком (Вовчок, І, 1955, 23);

Тільки Уляна розтопила в печі, влетів [Йонька] у хату, немов із пожежі: — Буди Гаврила і Тимка. Бики у дворі ждуть. — Куди ж це? — заклопоталася стара. — Я ще й снідати не зварила (Тют., Вир, 1960, 89);

Мартин так заклопотався, що аж піт виступив на лисині. Потім враз ожив, видно, знайшов вихід із скрутного становища (Збан., Малин. дзвін, 1958, 91).

Значення в інших словниках

1. заклопотатися — заклопота́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заклопотатися — -очуся, -очешся, док. 1》 Почати клопотатися, поратися коло чого-небудь. || Поринути повністю в клопоти, турботи. 2》 чим і без додатка. Занепокоїтися, стурбуватися чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заклопотатися — Заклопота́тися, -чу́ся, -чешся гл. Быть въ хлопотахъ, заботахъ. Ей, зажуриться заклопочеться Хмельницького старая голова, що при йому ні сотників, ні полковників нема. Дума. Вмер в їх хазяїн, — дівчина трохи заклопоталася, поки його поховали. МВ. ІІ. 196.  Словник української мови Грінченка