закляклий

ЗАКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до закля́кнути, закля́кти.

Вітер задував вогонь, а подерте лахміття не захищає закляклого від холоду тіла (Тулуб, Людолови, І, 1957, 187);

Гутман вилуплює п’яні очі на закляклого від здивування й огиди офіцера (Кол., На фронті.., 1959, 139);

// У знач. прикм.

На помості корабельнім розгорілося багаття, то матроси розпалили, щоб закляклі руки гріти (Л. Укр., І, 1951, 310);

Макітра.. стяг із закляклого трупа не тільки каптан, а ще й камізельку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 441).

Немо́в (на́че і т. ін.) закля́клий (закля́кла і т. ін.) — непорушний.

Усі стояли, немов закляклі (Коцюб., II, 1955, 391).

Значення в інших словниках

1. закляклий — закля́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. закляклий — див. приголомшений  Словник синонімів Вусика
3. закляклий — Задубілий, закоцюблий, замерзлий, затерплий, застиглий, задублий, заціпенілий, заколілий, завмерлий, окляклий; У ФР. мертвий <н. заклякле тіло>.  Словник синонімів Караванського
4. закляклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до заклякнути, заклякти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. закляклий — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
6. закляклий — Закля́клий, -а, -е Окоченѣлый, окостенѣлый. Навіщо те тепло, оте ясне сонечко, коли воно вже не гріє... закляклого серця. Мир. Пов. II. 41.  Словник української мови Грінченка