закований

ЗАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закува́ти¹.

Дочка.., обхопивши батька закованого ручечками, заплакала (Вовчок, І, 1955, 363);

Розкуються незабаром Заковані люде (Шевч., І, 1951, 331);

Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперніка, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкії! Хай згине тьма шалена, Хай сяє голубінь народної весни! (Рильський, II, 1960, 181);

Часто літали думки мої в сторону рідну, — Снігом повита, закована льодом Лежить вона ген за горами (Л. Укр., І, 1951, 163);

*Образно. Шумить, шумить мутна і темна, В граніт закована Нева (Мас., Сорок.., 1957, 484).

Значення в інших словниках

1. закований — зако́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. закований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до закувати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закований — Зако́ваний і заку́тий, -та, -те заку́тий і зако́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)