заковування

ЗАКО́ВУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. зако́вувати.

2. спец. Ушкодження копита коня під час кування ( див. кува́ння¹).

3. спец. Різні дефекти кування ( див. кува́ння²).

Дефекти металів, оброблених тиском, слід показати учням на деталях (заковування, тріщини, надмірна окалина, перекоси тощо) (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 181).

Значення в інших словниках

1. заковування — зако́вування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. заковування — -я, с. 1》 Дія за знач. заковувати. 2》 спец. Ушкодження копита коня під час кування (див. кування I). 3》 спец. Різні дефекти кування (див. кування II).  Великий тлумачний словник сучасної мови