заколотний
ЗАКОЛО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до за́колот 1.
За два, три заколотні роки Яків не помітив нічого особливо небезпечного на фабриці (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 159);
// Який бере участь у заколоті; схильний до заколоту, бунту.
Збори просили також не оподатковувати колоністів без їх згоди. Король відповів вимогою цілковитого підкорення колоній і оголосив їх заколотними (Нова іст., 1956, 33).
Словник української мови (СУМ-11)