заколотний
ЗАКОЛО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до за́колот 1.
За два, три заколотні роки Яків не помітив нічого особливо небезпечного на фабриці (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 159);
// Який бере участь у заколоті; схильний до заколоту, бунту.
Збори просили також не оподатковувати колоністів без їх згоди. Король відповів вимогою цілковитого підкорення колоній і оголосив їх заколотними (Нова іст., 1956, 33).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заколотний — заколо́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- заколотний — -а, -е. Прикм. до заколот 1). || Який бере участь у заколоті; схильний до заколоту, бунту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заколотний — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови