закордон
ЗАКОРДО́Н, у, ч., розм. Чужоземні, зарубіжні країни.
— Промишляють [полковники-білогвардійці], хто як може! — Нібито й сіллю взялися з закордоном торгувати (Гончар, II, 1959, 77);
У М. Дорохової він [Т. Г. Шевченко] зустрівся із своїм давнім знайомим по Петербургу поетом-сатириком П. Шумахером, який недавно повернувся з закордону (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 455);
— Як почне було [дід Слива] співати італійських пісень… Навчився, як їздив із паном по закордонах… (Ю. Янов., II, 1954, 120).
Словник української мови (СУМ-11)