закоренілий
ЗАКОРЕНІ́ЛИЙ, а, е.
1. Який міцно встановився, усталився; застарілий (про звичку, звичай і т. ін.).
Скільки, дійсно, треба було витратити сил, щоб переконать, витравить з Казанка закоренілі в ньому дрібновласницькі забобони (Крот., Сини.., 1948, 44).
2. Який не піддається виправленню, перевихованню; затятий, запеклий (про людей).
[Кіндрат Антонович:] І закоренілому душогубові суд дає способи виправдатись, а ви, не знаю вже по якому закону, хочете мене судити! (Кроп., II, 1958, 283);
Реальність наших планів нині змушені визнати навіть найбільш закоренілі зарубіжні песимісти (Ком. Укр., 1. 1959, 31).
Словник української мови (СУМ-11)