закоренілий

ЗАКОРЕНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який міцно встановився, усталився; застарілий (про звичку, звичай і т. ін.).

Скільки, дійсно, треба було витратити сил, щоб переконать, витравить з Казанка закоренілі в ньому дрібновласницькі забобони (Крот., Сини.., 1948, 44).

2. Який не піддається виправленню, перевихованню; затятий, запеклий (про людей).

[Кіндрат Антонович:] І закоренілому душогубові суд дає способи виправдатись, а ви, не знаю вже по якому закону, хочете мене судити! (Кроп., II, 1958, 283);

Реальність наших планів нині змушені визнати навіть найбільш закоренілі зарубіжні песимісти (Ком. Укр., 1. 1959, 31).