закостенілий

ЗАКОСТЕНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який закостенів.

— Що ти за один? — питаю закостенілого товариша (Фр. II, 1950, 341);

Закостенілими руками брали [вояки] рушниці і стріляли — грілися (Ірчан, II, 1958, 223).

2. перен. Який зупинився в своєму розвитку, застиг у якій-небудь формі.

Він [І. М. Муравйов-Апостол] був одним із перших письменників, які прагнули власною творчістю подолати закостенілі приписи класицизму (Рад. літ-во, 4, 1965, 89).

Значення в інших словниках

1. закостенілий — закостені́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. закостенілий — -а, -е. 1》 Який закостенів. 2》 перен. Який зупинився в своєму розвитку, застиг у якій-небудь формі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закостенілий — КОНСЕРВАТИ́ВНИЙ (який обстоює, захищає старе, віджиле; ворожий прогресові); РУТИ́ННИЙ, РУТИНЕ́РСЬКИЙ (який ґрунтується на шаблоні, відсталий); ЗАКОСНІ́ЛИЙ, ЗАКОСТЕНІ́ЛИЙ, ЗА́ТХЛИЙ (який зупинився у своєму розвитку). — Може, й справді так...  Словник синонімів української мови