закот

ЗАКО́Т, а, ч. Відгорнутий, закочений назовні край чого-небудь (одягу, взуття, убрання і т. ін.).

Надів [коваль] чорну шапку з закотами, та й посунув просто до гаю (Вовчок, Вибр., 1937, 219);

На звороті закоту [піджака ] цвіла неширока стрічечка. Це була стрічка від ордена (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 326).

Чо́боти з зако́том — чоботи, в яких край халяв відігнутий назовні.

Тоді ж покупив він і чоботи свої з червоним закотом, і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє… (Вовчок, І, 1955, 380).

Значення в інших словниках

1. закот — зако́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. закот — -а, ч. Відгорнутий, закочений назовні край чого-небудь (одягу, взуття, убрання і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закот — ЗАКО́Т (відігнутий, закочений назовні край одягу, убрання, взуття), ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) рідко; ВИЛО́ГА (на грудях, рукавах); ЛА́ЦКАН (на грудях); ЗАКАРВА́Ш розм., ЗАКАВРА́Ш діал. (перев. на рукавах); МАНЖЕ́ТА (перев. на холошах).  Словник синонімів української мови
4. закот — Зако́т, -ту м. Отворотъ. Чоботи з червоним закотом. МВ. ІІІ. 94. Одягання з закотами, а коміра нема. Борз. у.  Словник української мови Грінченка