закрадатися
ЗАКРАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАКРА́СТИСЯ, аду́ся, аде́шся, док.
1. Крадучись, проникати всередину, у межі чого-небудь.
— Лише відвернувся [садівник], зараз один [хлопчисько] з того, другий з другого боку до саду закрадається (Фр., II, 1950, 102);
Тільки що він [Улас] добре заснув, Юруш закрався тихесенько до хатини (Н.-Лев., III, 1956, 298);
Личко дівчини злегка зблідло. — Чи знаєш ти, що жде того, хто сюди закрався? — тут її голос затремтів (Оп., Іду.., 1958, 236);
*Образно. Крізь підсліпуваті віконця.. до хати закрадалося ранкове сонце (Чендей, Вітер.., 1958, 30);
// перен., перев. у сполуч. із сл. у серце, в душу. Непомітно, мимоволі з’являтися, виникати (про почуття і т. ін.).
Тільки іноді, темної ночі, коли..старим людям не спиться, ..а сумні думки, як чорна галич, окривають старечі голови, — тільки в таку добу закрадався сум у Мотрину душу (Мирний, І, 1949, 361);
Щось незбагненне, якийсь підлий страх закрався їй у серце (Міщ., Сіверяни, 1961, 105).
2. Крадькома наближатися до кого-, чого-небудь; підкрадатися.
Кайдашиха схопилась з місця та давай закрадаться до півня з кужелем (Н.-Лев., II, 1956, 372);
Нагнала [Секлета] кота, що закрадався до кухлика з сметаною (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 54);
— Здорова була! — гукнув їй [дівчині] на саме ухо Чіпка, закравшись з-за спини (Мирний, І, 1949, 165);
*Образно. Осіння вже пора по-вовчи закрадалась, І холод до кісток рибалок пробирав (Рильський, Поеми, 1957, 261).
Словник української мови (СУМ-11)