закпити

ЗАКПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. закпля́ть; з кого, розм. Док. до кпи́ти.

Не раз аж язик [у] мене свербить, щоб закпити собі з него [нього], але знов і жаль мені його стане (Фр., IV, 1950, 22).

Значення в інших словниках

1. закпити — закпи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. закпити — Закпи́ти, закплю́, закпи́ш з кого, з чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)