закпити
ЗАКПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. закпля́ть; з кого, розм. Док. до кпи́ти.
Не раз аж язик [у] мене свербить, щоб закпити собі з него [нього], але знов і жаль мені його стане (Фр., IV, 1950, 22).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me