закукурічений
ЗАКУКУРІ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Розпалений люттю, злий.
— Ти чуєш, що я тобі кажу! — гримнув [директор] з таким ревом, що аж Мігалаке вибіг з сусідньої кімнати. Вибіг запінений, закукурічений (Вільде, Повнол. діти, 1960, 195).
Словник української мови (СУМ-11)