заложити

ЗАЛОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, док., перех., рідко. Те саме, що закла́сти.

Онисько ходив па хаті, заложивши руки за спину, німий-мовчазний (Мирний, IV, 1955, 40);

В таку негоду заложити б скотині корму та пересидіти в теплій хаті… (Горд., І, 1959, 3);

Троянці нап’яли всі жили Та вмиг [вмить] пролом і заложили (Котл., І, 1952, 235);

Стіл заставили пляшками, чарками, тарілками, заложили всякою їжею (Гр., II, 1963, 278);

Наклав [Марко] клямку на скобель і заложив тріскою (Рибак, Дніпро.., 1953, 9);

Часом так груди заложить, що й голосу не одведу… (Стор., І, 1957, 102);

(Джонс:) Ми, пане майстре, хотіли заложити всі три гончарську спілку (Л, Укр., III, 1952, 94).

Значення в інших словниках

1. заложити — заложи́ти дієслово доконаного виду закласти рідко  Орфографічний словник української мови
2. заложити — Заложити. 1. Закласти, заснувати, утворити. Треба б заохотити при тім читальників, щоб заложити свою власну шкілку овочеву, відки читальники могли б діставати задаремно щепи (Б., 1895, 19, 2) // нім.  Українська літературна мова на Буковині
3. заложити — -ожу, -ожиш, док., перех., рідко. Те саме, що закласти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заложити — Заложи́ти, -ся см. закладати, -ся.  Словник української мови Грінченка