Словник української мови в 11 томах

заломлювати

ЗАЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЛОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. зало́млять; док.

1. перех. Те саме, що зала́мувати 1.

*Образно. Похмурніла дівчина, заломивши стрільчасті чорні брови (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 262).

Зало́млювати (заломи́ти) го́лову (ши́ю) —закидати голову назад, піднімати вгору обличчя.

Всі заломили голови вгору — туди, звідки прилинув начальницький голос (Смолич, Мир.., 1958, 404);

Зало́млювати (заломи́ти) па́льці — те саме, що Зала́мувати (залама́ти) па́льці ( див. зала́мувати); Зало́млювати (заломи́ти) ру́ки — те саме, що Зала́мувати (залама́ти) ру́ки ( див. зала́мувати).

Ходить смутний співець по хатині, Зсунув брови, заломлює руки (Л. Укр., І, 1951, 342);

Один конвоїр поліз у кишеню і вихопив мотузок. Другий заломив Пальошині руки за спину.., і вони вдвох міцно зв’язали його (Хижняк, Тамара, 1959, 98);

Зало́млювати (заломи́ти) ша́пку (безкози́рку, кашке́та і т. ін.) — те саме, що Зала́мувати (залама́ти) ша́пку ( див. зала́мувати).

«Бульба», чорнявий хлопець років чотирнадцяти, стояв серед двору, заломивши гордовито на голові шапку і взявшись у боки руками (Вас., І, 1959, 148).

◊ Зало́млювати (заломи́ти) ціну́ — те саме, що Зала́мувати (залама́ти) ціну́ ( див. зала́мувати).

— Нехай купують [маєток].., я їм таку ціну заломлю, що за голови похапаються (Фр., VIII, 1952, 40).

2. перех., перен., розм. Те саме, що покоря́ти 2.

Чоботи юхтові, нові, жупан синій, пояс каламайковий, стьожку з сорочки червону випустить — усе село заломить (Барв., Опов.., 1902, 103);

Радість заломила в її серці на якийсь час усі інші почуття (Вирган, В розп. літа, 1959, 263).

3. перех., фіз. Змінювати напрям руху світлових, звукових та інших хвиль при переході їх з одного середовища в інше.

Крохмальні шари мають різну щільність і насиченість водою, внаслідок чого неоднаково заломлюють світло (Практ. з анат. рослин, 1955, 31);

Діамант заломлює те проміння і кидає на супротивну стіну величезний веселчаний [веселковий] стовп (Фр. VI, 1951, 377).

4. тільки док., неперех., безос. Почати ломити (про біль, ломоту).

Горло старого знову перехопило гарячим кільцем, заломило в піднебінні (Вол., Місячне срібло 1961, 64);

Заломило в ногах.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. заломлювати — зало́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. заломлювати — див. ламати  Словник синонімів Вусика
  3. заломлювати — -юю, -юєш, недок., заломити, -омлю, -омиш; мн. заломлять; док. 1》 перех. Те саме, що заламувати 1). 2》 перех., перен., розм. Те саме, що покоряти 2). 3》 перех., фіз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заломлювати — Зало́млювати, -млюю, -млюєш; заломи́ти, -млю́, -ло́миш і зала́мувати, залама́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)