залізко

ЗАЛІ́ЗКО, а, с.

1. Лезо, наконечник або який-небудь інший предмет, вигот. із заліза.

Залізка ручних стругальних інструментів повинні бути правильно заточені (Стол.-буд. справа, 1957, 173);

На стіні у підсвічнику блимала свіча, от-от погасне. Кирило узяв залізко, підняв гнотик (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 431).

2. діал. Праска.

— Розклади зараз, таки зараз, вогонь та постав до вогню залізка, та вигладь нам сукні (Н.-Лев., II, 1956, 71);

*У порівн. — Сьогодні бачив я в церкві три дами, — почав Леонід Семенович, — вони усі три чогось були червоні, аж пашіли огнем, неначе залізка, витягнуті з жару (Н.-Лев., IV, 1956, 180).

Значення в інших словниках

1. залізко — залі́зко іменник середнього роду предмет з заліза; праска — діал.  Орфографічний словник української мови
2. залізко — -а, с. 1》 Лезо, наконечник або який-небудь інший предмет, вигот. із заліза. 2》 діал. Праска.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. залізко — залізко → желіско  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. залізко — ПРА́СКА (нагрівальний прилад), ПРАС рідше, ЗАЛІ́ЗКО діал. Часто-густо з гарячою праскою в руках замислиться мати над синовою сорочкою (В.  Словник синонімів української мови
5. залізко — Залізко, -ка с. Утюгъ. Одна насилу володіла руками, прасуючи залізком мушлинову сукню. Левиц. І. 178.  Словник української мови Грінченка