залізний
ЗАЛІ́ЗНИЙ, а, е.
1. Прикм. до залі́зо 1.
Всі метеорити поділяються на дві основні групи — кам’яні і залізні (Бесіди про всесвіт, 1953, 86);
Поглянь на свої руки.. Порепані, подряпані, залізний пил міцно увійшов у пори шкіри (Донч., V, 1957, 360);
Біля одного з сараїв чорніла купа дерев’яного вугілля, лежали різні машини, залізний брухт, кайла (Гончар, III, 1959, 92);
*Образно. Він виходить у степ з бороною. На ріллі розбиває грудки. Під залізним дощем, під війною Мусять сіяти хліб рільники (Мас., Сорок.., 1957, 365);
// Який містить у собі залізо, багатий на залізо.
Тут є натуральна залізна шипуча вода, досить добра на смак (Л. Укр., V, 1956, 359);
Залізними рудами називаються такі породи, які містять достатню для промислового добування кількість заліза (Слюс. справа, 1957, 93);
// Зробл. із заліза.
Не було в мене тоді в руках залізної кочерги! (Н.-Лев., II, 1956, 16);
Суне солдатська отара в зеленаво-сірих шинелях, в залізних касках (Довж., І, 1958, 36);
Управитель з полісовщиками під’їжджав до високої залізної огорожі (Стельмах, І, 1962, 91);
*У порівн. Ідуть колони, як залізні, І танки, як фортеці, йдуть (Вирган, В розп. літа, 1959, 35);
// Покритий, оббитий жерстю.
Шторм розлютувався надвечір.. Ляскали десь залізні дахи. Шуміли дерева (Ю. Янов., II, 1958, 50);
// Власт. залізу.
Об небо черкають з залізним дзвоном крила (Сос., І, 1957, 278);
Слідом за тим залізним скреготом блиснуло сліпуче полум’я, і броньовик зайнявся (Кучер, Чорноморці, 1956, 131).
2. перен. Дуже міцний, сильний.
Звір ухопив боярина в свої страшні залізні обійми (Фр., VI, 1951, 16);
Організм він мав залізний. Хвороби його не брали, зими йому не дошкуляли (Гончар, III,.1959, 187);
Десь пішов у гори любий, У Карпати, в лісоруби, Щоб валить смереки, буки — У нього ж залізні руки (Дор., Тобі, народе… 1959, 58).
3. перен. Який відзначається непохитністю, твердістю; незламний.
Наша дорога — витримка, пролетарське згуртування, залізна диктатура трудового народу (Ленін, 27, 1951, 201);
Вони вчували, як двигтить земля від залізної ходи народу, що вже став на захист своєї радянської Вітчизни (Кучер, Чорноморці, 1956, 49);
Це твої [Вітчизно] батальйони залізні вирушають за волю у путь (Уп., Вітчизна миру, 1951, 19);
// Який не знає вагань, сумнівів.
Марко схилявся перед залізним характером Матроса (Мик., II, 1957, 517);
Командир Матте.. підійшов до розвідників. Нічого не відбилось на його обличчі. Це була залізна душа (Ю. Янов., 1, 1958, 115);
// Незмінний, твердо, суворо встановлений.
Було [у підпільників] таке залізне правило: не розпитувати про те, чого тобі не кажуть (Хижняк, Тамара, 1959, 100);
Порядок у нього в сільраді був залізний (Збан., Сеспель, 1961, 429);
— Дисципліна у нас залізна (Собко, Срібний корабель, 1961, 91);
// Який не викликає заперечень; переконливий.
Примирливий тон і залізна логіка Сачкових слів заспокійливо впливали на Арсена (Дмит., Розлука, 1957, 77);
Кидав він у тупі обличчя Істини залізної слова (Рильський, III, 1961, 123).
4. перен. Суворий, грізний.
Лунають клятви щирої слова залізні (Нех., Ми живемо.., 1960, 130);
Царям не поможуть ні брехні, ні жест — шумуй-вишумовуй, залізний протест! (Тич., І, 1957, 161).
Словник української мови (СУМ-11)