залізниця
ЗАЛІЗНИ́ЦЯ, і, ж. Дорога з рейковою колією, признач. для пересування залізничного рухомого складу.
-І залізницю через тайгу прокладуть, — додав Павлусь (Донч., II, 1956, 69);
Неначе струни, залізниці у блиску райдужному криці біжать у мрійну далечінь (Сос., І, 1957, 156);
// Увесь комплекс інженерних споруд, обладнання, машин і механізмів, що становить основу залізничного транспорту.
Залізниці везуть вантажі (Перв., І, 1947, 134);
Перед очима бійців виринала Одеса, де вже народжувався робітничий клас і своїми руками будував морський порт, залізниці, фабрики, заводи (Кучер, Чорноморці, 1956, 96);
// Установи, що відають залізничним транспортом.
Батько мій працює старшим кондуктором на залізниці (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 3);
— Залізниці страйкують — не перевозять війська (Головко, II, 1957, 312).
Словник української мови (СУМ-11)