замаячити

ЗАМАЯ́ЧИ́ТИ¹, я́чу́, ́ячи́ш і ЗАМАЯЧІ́ТИ, ію, ієш, док. Почати маячити; завиднітися.

Он щось замаячило біля хвіртки (Мирний, IV, 1955, 62);

От як стала зоря трохи Золотити шлях широкий. Замаячили і гори (Манж., Тв., 1955, 189);

За півгодини яких спереду замаячили вітряки (Головко, І, 1957, 100);

З-за дерев замаячіли людські постаті (Стельмах, На.. землі, 1949, 554).

ЗАМАЯ́ЧИ́ТИ², я́чу́, я́чи́ш, док. Почати марити (про хворого).

Значення в інших словниках

1. замаячити — замая́чи́ти 1 дієслово доконаного виду завиднітися замая́чи́ти 2 дієслово доконаного виду почати марити  Орфографічний словник української мови
2. замаячити — I -ячу, -ячиш і замаячіти, -ію, -ієш, док. Почати маячити; завиднітися. II -ячу, -ячиш, док. Почати марити (про хворого).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. замаячити — Замаячити, -чу, -чиш гл. Показаться вдали.  Словник української мови Грінченка