замешкувати
ЗАМЕ́ШКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМЕ́ШКАТИ, аю, аєш, док.
1. неперех., розм. Поселятися де-небудь чи в когось.
В кімнаті, в якій траплялося замешкувати Тютюнникові, ..він завжди надвішував у бронзовій оправі півметрового розміру портрет Наполеона І (Вишня, І, 1956, 271);
Якоб пішов на схід. У маленькому Хогсварті жили родичі його покійної дружини, він замешкав у них (Загреб., Європа 45, 1959, 319).
2. перех., діал. Займати під житло.
Дальші дві комнаті [кімнати] замешкували якісь панночки (Стеф., II, 1953, 14);
Три з них [кімнат] замешкували господиня, її сестра Марія Василівна і дочка господині Сашенька (Гжицький, Вел. надії, 1963, 14).
Словник української мови (СУМ-11)