замилування

ЗАМИЛУВА́ННЯ, я, с.

1. Найвищий ступінь задоволення, насолоди від когось, чогось.

Мартин Прокопович з неприхованим замилуванням стежив за сином у відчинені двері (Коп., Навколо полум’я, 1961, 129);

На вежі ці, що піднеслись, Неначе видива туманні, Шевченко з Щепкіним колись Дивилися в замилуванні (Рильський, III, 1961, 227).

2. Велика схильність, пристрасть до чогось.

Я набрав замилування до книжок і почав збирати свою власну бібліотеку (Фр., IV, 1950, 242).

Значення в інших словниках

1. замилування — Зами́лування: — велика схильність до чогось [51]  Словник з творів Івана Франка
2. замилування — замилува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. замилування — -я, с. 1》 Найвищий ступінь задоволення, насолоди від когось, чогось. 2》 Велика схильність, пристрасть до чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. замилування — зами́лування зацікавлення, цікавість (ср, ст): Всякі потягнення, які були незгідні з ним, переносив в інші околиці, так що навіть власна жінка нічого не знала. Через велику її говірливість дістав замилування до мовознавства і навіть учився тої дисципліни в якійсь школі (Селепко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. замилування — Замилува́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)