замилування
ЗАМИЛУВА́ННЯ, я, с.
1. Найвищий ступінь задоволення, насолоди від когось, чогось.
Мартин Прокопович з неприхованим замилуванням стежив за сином у відчинені двері (Коп., Навколо полум’я, 1961, 129);
На вежі ці, що піднеслись, Неначе видива туманні, Шевченко з Щепкіним колись Дивилися в замилуванні (Рильський, III, 1961, 227).
2. Велика схильність, пристрасть до чогось.
Я набрав замилування до книжок і почав збирати свою власну бібліотеку (Фр., IV, 1950, 242).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замилування — Зами́лування: — велика схильність до чогось [51] Словник з творів Івана Франка
- замилування — замилува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- замилування — -я, с. 1》 Найвищий ступінь задоволення, насолоди від когось, чогось. 2》 Велика схильність, пристрасть до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замилування — зами́лування зацікавлення, цікавість (ср, ст): Всякі потягнення, які були незгідні з ним, переносив в інші околиці, так що навіть власна жінка нічого не знала. Через велику її говірливість дістав замилування до мовознавства і навіть учився тої дисципліни в якійсь школі (Селепко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- замилування — Замилува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)