замова

ЗАМО́ВА, и, ж.

1. діал. Замовлення.

Робить чоловік.. «на уряд», на замову (Фр., II, 1950, 130).

2. етн. Те саме, що замовля́ння 2.

Він проти того скарбу знає замову і зараз усе може узяти, тільки нема чим довезти того добра (Кв.-Осн., II, 1956, 229);

Медже перечитала всі молитви, всі замови старої Тайфіде (Тулуб, Людолови, II, 1957, 407).

Значення в інших словниках

1. замова — замо́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. замова — (від кого) замовлення; (магічні слова) замовляння, замовини, р. заклин, нашепт, г. заговір.  Словник синонімів Караванського
3. замова — -и, ж. 1》 діал. Замовлення. 2》 етн. Те саме, що замовляння 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. замова — ЗАМО́ВЛЕННЯ (доручення виготовити, підготувати щось у певний термін), ЗАМО́ВА діал.; ЗАЯ́ВКА (перев. від організацій, установ). Одного дня з радгоспу надійшло термінове замовлення на ящики для черешень (О. Гончар); Робить (вироби) чоловік..  Словник синонімів української мови
5. замова — Замо́ва, -ви; замо́ви, -мо́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. замова — Замова, -ви ж. Заговоръ, заклинаніе. Замова від гадюки.  Словник української мови Грінченка