замотати
ЗАМОТА́ТИ¹ див. замо́тувати.
ЗАМОТА́ТИ², а́ю, а́єш, док., чим. Почати мотати чим-небудь, рухати з боку на бік, згори вниз.
— Бодай той подавивсь, хто таку мудрацію мені втяв!.. — замотав руками наш Пістряк (Кв.-Осн., II, 1956, 163);
Люди обжались. Заскрипіли вози, замотали головами круторогі, здержуючи з гори високі, мов хати, хури, наладновані золотими снопами (Коцюб., І, 1955, 119);
-Що ти говориш, дитино! — захвилювалася мати, злякано замотала головою, щоб Гнат не гнівив батька (Стельмах, II, 1962, 344).
Словник української мови (СУМ-11)