запаморочити

ЗАПА́МОРОЧИТИ див. запа́морочувати.

Значення в інших словниках

1. запаморочити — (втрачати свідомість) розм. очманіти, одуріти// голову закрутити, памороки забити, забити тяму в голові.  Словник синонімів Полюги
2. запаморочити — запа́морочити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. запаморочити — (позбавити можливості ясно сприймати дійсність) запаморочити голову кому; голову закрутити кому; світ замакітрити кому; забити тяму в голові кому; памороки забити (відбити, відібрати, одібрати) кому і без додатка; памороки забило (відбило, одбило...  Словник фразеологічних синонімів
4. запаморочити — див. запаморочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. запаморочити — запа́морочити го́лову кому, перев. зі сл. у́спіх. 1. Призвести до переоцінювання своїх чи чужих досягнень, можливостей і т. ін. Успіх цей не запаморочив юнакові голови. Надто добре знав: перша робота ще не дає йому права пишатися своїм хистом (Ю.  Фразеологічний словник української мови
6. запаморочити — ПА́МОРОЧИТИ (притупляти свідомість; позбавляти здатності тверезо мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ЗАТУМА́НЮВАТИ, ОДУРМА́НЮВАТИ, ЗАДУРМА́НЮВАТИ, ДУРМА́НИТИ, ОБМОРО́ЧУВАТИ (ОМОРО́ЧУВАТИ) розм., ЗАДУ́РЮВАТИ розм., ОТУМА́НЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. запаморочити — Запа́морочити, -рочу, -рочиш, -чать; запа́мороч, -рочмо, -рочте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. запаморочити — Запаморочити, -чу, -чиш гл. Заморочить. Запаморочив себе думками на вік: злигався з пльохою. Полт. г.  Словник української мови Грінченка