запевне
ЗАПЕ́ВНЕ, присл., діал.
1. Напевно, певно.
Щоб запевне довідатись, чи одна мова була у всіх людей, що живуть на землі, — тепер немає на се снаги (Мирний, V, 1955, 306);
Працювали вони все життя разом… і запевне мали час придивитись один до одного (Собко, Серце, 1952, 28).
2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження переконання, упевненості в чому-небудь, для підкреслення ймовірності чогось.
[Черниця:] Ти каєшся, запевне! [Хвора:] Ні! Каяться вважала б я за гріх! (Л. Укр., І, 1951, 116);
Довкола пустка. Хоч гукай, Ніхто тебе, запевне, не почує (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 40).
Словник української мови (СУМ-11)