запевне
ЗАПЕ́ВНЕ, присл., діал.
1. Напевно, певно.
Щоб запевне довідатись, чи одна мова була у всіх людей, що живуть на землі, — тепер немає на се снаги (Мирний, V, 1955, 306);
Працювали вони все життя разом… і запевне мали час придивитись один до одного (Собко, Серце, 1952, 28).
2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження переконання, упевненості в чому-небудь, для підкреслення ймовірності чогось.
[Черниця:] Ти каєшся, запевне! [Хвора:] Ні! Каяться вважала б я за гріх! (Л. Укр., І, 1951, 116);
Довкола пустка. Хоч гукай, Ніхто тебе, запевне, не почує (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 40).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запевне — запе́вне прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- запевне — див. безумовно; мабуть Словник синонімів Вусика
- запевне — присл., діал. 1》 Напевно, певно. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження переконання, упевненості в чому-небудь, для підкреслення ймовірності чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запевне — Запе́вне = запе́вно, присл. запе́вно і запе́вне, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запевне — Запе́вне нар. Навѣрное; безъ сомнѣнія. Запевне не забув. Котл. Н. П. 383. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш. Чуб. V. 137. Словник української мови Грінченка