заперти
ЗАПЕ́РТИ¹ див. запира́ти¹.
ЗАПЕ́РТИ², пру́, пре́ш, док., перех., фам.
1. Затягти, завезти дуже далеко.
Як поперли сани, то й не знаю, куди б заперли, якби люде не зупинили (Сл. Гр.).
2. Запхнути, упхнути куди-небудь.
Окули люде і цього. Заперли в щелепи удила І в Вавілоні посадили В тюрму глибоку (Шевч., II, 1953, 325);
Запер-таки затичку в пляшку (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)