запинало

ЗАПИНА́ЛО, а, с.

1. Те, чим запинають що-небудь.

Ремо зробив нервовий рух, але Гюлле ледве повернула в його бік голову, і крізь запинало чадри він відчув її застережливий блиск очей (Досв., Гюлле, 1961, 96);

Рано вдосвіта Тамара відкинула маскувальне запинало і побачила за вікном сніг (Хижняк, Тамара, 1959, 35);

*Образно. Надворі вже лягала ніч, загортаючи все в чорне запинало (Гр., Без хліба, 1958, 120);

// Покривало на ліжку.

В світлиці стояв святковий стіл, велике ліжко, заслане білим в’язаним запиналом (Сенч., На Бат. горі, 1960, 7).

2. заст. Каптур черниці.

Ох, яка була хороша [дівчина], Та як надівала Перед постригом, на личко Чорне запинало! (Щог., Поезії, 1958, 92).

Значення в інших словниках

1. запинало — запина́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. запинало — див. занавіска  Словник синонімів Вусика
3. запинало — -а, с. 1》 Те, чим запинають що-небудь. || Покривало на ліжку. 2》 заст. Каптур черниці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. запинало — ЗАВІ́СА (полотнище, що закриває або відгороджує що-небудь), ЗАПО́НА, ЗАСЛО́НА, ЗАПИНА́ЛО, ПО́ЛОГ, ЗАПИ́НА діал., ОСЛО́НА діал., ПОЛІ́Г рідко, ОПО́НА рідко. Єремія одкинув завісу в другу половину намету, увійшов туди і впав на постіль (І.  Словник синонімів української мови
5. запинало — Запинало, -ла с. 1) Все то, чѣмъ можно завѣситься, закрыться, напримѣръ, платокъ. З землі вставала важка пара, закутувала все в своє вохке запинало. Мир. ХРВ. 297. 2) Черный капюшонъ у монахинь. Рудч. Чп. 248.  Словник української мови Грінченка