запинало

ЗАВІ́СА (полотнище, що закриває або відгороджує що-небудь), ЗАПО́НА, ЗАСЛО́НА, ЗАПИНА́ЛО, ПО́ЛОГ, ЗАПИ́НА діал., ОСЛО́НА діал., ПОЛІ́Г рідко, ОПО́НА рідко. Єремія одкинув завісу в другу половину намету, увійшов туди і впав на постіль (І. Нечуй-Левицький); В тій хвилі відкрилася запона намета (намету), і швидким кроком увійшла.. Мирослава (І. Франко); Вікно було заперте й заслонене, та все-таки крізь заслону видно було, що в покою світиться (І. Франко); Рано вдосвіта Тамара відкинула маскувальне запинало і побачила за вікном сніг (А. Хижняк); Одним стрибком підскочив (Сидорчук) до пологу, яким запинався запічок, і шарпнув його вбік (Ю. Бедзик); Тужно вила хуртовина, Розвівалася запина пурпурова на вікні (переклад П. Грабовського); В одкинутий поліг намету ввірвався вітер (Н. Рибак); Усі стіни (будинку) оббиті дорогими узористими килимами, привезеними з Італії, на вікнах та дверях — опони та занавіси (Юліан Опільський). — Пор. занаві́ска.

Значення в інших словниках

1. запинало — запина́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. запинало — див. занавіска  Словник синонімів Вусика
3. запинало — -а, с. 1》 Те, чим запинають що-небудь. || Покривало на ліжку. 2》 заст. Каптур черниці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. запинало — ЗАПИНА́ЛО, а, с. 1. Те, чим запинають що-небудь. Ремо зробив нервовий рух, але Гюлле ледве повернула в його бік голову, і крізь запинало чадри він відчув її застережливий блиск очей (Досв.  Словник української мови в 11 томах
5. запинало — Запинало, -ла с. 1) Все то, чѣмъ можно завѣситься, закрыться, напримѣръ, платокъ. З землі вставала важка пара, закутувала все в своє вохке запинало. Мир. ХРВ. 297. 2) Черный капюшонъ у монахинь. Рудч. Чп. 248.  Словник української мови Грінченка