записний

ЗАПИСНИ́Й, а́, е́.

1. Признач. для записування.

Задовольнив почасти свою цікавість [в Алушті] та записав дещо до записної книжечки (Коцюб., III, 1956, 132);

Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, Натрапив я на книжку записну (Рильський, Мости, 1948, 12).

2. розм., рідко. Те саме, що запеклий 4.

Не спали тілько записні гуляки (Мирний, І, 1954, 330);

Як рано міг він хвилювати Серця кокеток записних! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 16).

Значення в інших словниках

1. записний — записни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. записний — -а, -е. 1》 Признач. для записування. 2》 розм., рідко. Те саме, що запеклий 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. записний — ЗАВЗЯ́ТИЙ (який із захопленням, пристрастю віддається якійсь справі), ЗАПАЛЬНИ́Й, ЗАПЕ́КЛИЙ, ПАЛКИ́Й, ПРИ́СТРАСНИЙ, ХВА́ЦЬКИЙ розм., ЩИ́РИЙ, ПРИСЯ́ЖНИЙ розм., ЗАПИСНИ́Й розм. рідко, ЗАЯ́ДЛИЙ розм. рідко, ЗАГОРІ́ЛИЙ діал., ЗАХЛА́ННИЙ діал.  Словник синонімів української мови