записник

ЗАПИСНИ́К, а́, ч. Книжечка, зшита з чистих аркушів паперу, для записів.

Ласкаво записав собі [радник] моє імення в записнику, обіцяв пам’ятати (У. Кравч., Вибр., 1958, 387);

Я вийняв записник, олівець і почав нотувати свої думки (Смолич, VI, 1959, 120).

Значення в інших словниках

1. записник — записни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. записник — -а, ч. Книжечка, зшита з чистих аркушів паперу, для записів.  Великий тлумачний словник сучасної мови