заплітатися
ЗАПЛІТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПЛЕСТИ́СЯ, ету́ся, ете́шся, док.
1. Заплітати собі волосся.
— Ой пасіться ви, корови, Я не забарюся! Вмию личко, вмию брови, Сяду, заплетуся!.. (Рудан., Тв., 1959, 52).
2. Переплітаючись, з’єднуватися (про щось витке, гнучке); завиватися.
— Дивишся — було голе поле, вербички десь там гилились при дорозі, жита шуміли чи бур’ян заплітався, а прийшли будівельники — перевернули все те (Збан., Курил. о-ви, 1963, 215);
Зеленіють гаї. І, неначе в русалки, У берези, мов коси, гілки заплелись (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 39).
3. Вкриватися густим переплетенням чого-небудь; обвиватися.
Мов вінками, заплелись Придніпровські кручі виноградом, Що раніш ніколи тут не ріс (Дор., Серед степу.., 1952, 39);
Ще тиждень — і все заплететься непролазними хащами (Цюпа, Три явори, 1958, 18).
4. розм. Важко, невпевнено рухатися (про ноги, язик).
Ослаб так, що ноги заплітаються, голова не робить, навіть читати не можу (Коцюб., III, 1956, 439);
Коли Грицьків язик став заплітатися, Яремченко сказав: — Ну, годі, бачу, втомився, спи (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 167).
5. Піддаватися заплітанню.
— От і добре, що ви трохи постояли. Я тим часом волоссячко розчесала.. Тепер і коси заплетуться до ладу, — каже Марта (Мирний, IV, 1955, 337).
6. Починати плестися.
*Образно. Май цвіте, зірки сміються, А на вулицях дівки Й хлопці з ними — співи ллються, Заплітаються танки (Дн. Чайка, Тв., 1960, 223).
Словник української мови (СУМ-11)