запобіжник
ЗАПОБІ́ЖНИК, а, ч., спец. Прилад, пристрій для запобігання чому-небудь.
Компас мав запобіжник, яким закріплюють стрілку, щоб не псувалася голка (Фіз. геогр., 5, 1956, 10);
Він зняв запобіжник і наставив автомат у той бік, звідки пролунав підозрілий звук (Загреб., Європа 45, 1959, 56).
Словник української мови (СУМ-11)