Великий тлумачний словник сучасної мови

запобіжник

запобі́жник

-а, ч., спец.

Прилад, пристрій для запобігання чому-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. запобіжник — [запоуб’іжниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
  2. запобіжник — Предохранитель — safety fuse — Schutzvorrichtung – прилад, пристрій для запобігання чому-небудь. Напр., в енергетиці — пристрій для захисту електричних проводів і приладів від надмірного струму.  Гірничий енциклопедичний словник
  3. запобіжник — запобі́жник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  4. запобіжник — ЗАПОБІ́ЖНИК, а, ч., спец. Прилад, пристрій для запобігання чому-небудь. Компас мав запобіжник, яким закріплюють стрілку, щоб не псувалася голка (Фіз. геогр., 5, 1956, 10); Він зняв запобіжник і наставив автомат у той бік, звідки пролунав підозрілий звук (Загреб., Європа 45, 1959, 56).  Словник української мови в 11 томах