запозичати
ЗАПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАПОЗИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПОЗИ́ЧИТИ, и́чу, и́чиш, док., перех. Переймаючи що-небудь, засвоювати, робити своїм надбанням.
[Офіцер:] Добрі приклади варто запозичати (Собко, П’єси, 1958, 112);
Все, що Русь запозичувала з інших культур, зазнавало творчої переробки і переосмислення і ставало таким чином невід’ємною частиною саме руської культури (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 494);
Свої догмати, обряди і свята християнство у великій мірі запозичило з численних національних релігій народів Римської імперії (Наука.., 10, 1956, 27).
Словник української мови (СУМ-11)