запозичати —
(у процесі вивчення чогось збагачувати свої знання) засвоювати, опановувати, оволодівати, освоювати, осягати, (вже відоме) переймати, перебирати, підхоплювати.
Словник синонімів Полюги
запозичати —
ЗАПОЗИЧУВАТИ (досвід) переймати, наслідувати; док. ЗАПОЗИЧИТИ, (з чужих культур) зачерпнути, р. засягти, засягнути.
Словник синонімів Караванського
запозичати —
-аю, -аєш і запозичувати, -ую, -уєш, недок., запозичити, -ичу, -ичиш, док., перех. Переймаючи що-небудь, засвоювати, робити своїм надбанням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
запозичати —
запозича́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
запозичати —
ПЕРЕЙНЯ́ТИ що від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИ рідше, НАБРА́ТИСЯ розм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИТИ рідше, ПІДХОПИ́ТИ, ПОХОПИ́ТИ діал. (зробити своїм надбанням). — Недок.
Словник синонімів української мови
запозичати —
ЗАПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАПОЗИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПОЗИ́ЧИТИ, и́чу, и́чиш, док., перех. Переймаючи що-небудь, засвоювати, робити своїм надбанням.
Словник української мови в 11 томах