запозичати

запозича́ти

-аю, -аєш і запозичувати, -ую, -уєш, недок., запозичити, -ичу, -ичиш, док., перех.

Переймаючи що-небудь, засвоювати, робити своїм надбанням.

Значення в інших словниках

1. запозичати — (у процесі вивчення чогось збагачувати свої знання) засвоювати, опановувати, оволодівати, освоювати, осягати, (вже відоме) переймати, перебирати, підхоплювати.  Словник синонімів Полюги
2. запозичати — ЗАПОЗИЧУВАТИ (досвід) переймати, наслідувати; док. ЗАПОЗИЧИТИ, (з чужих культур) зачерпнути, р. засягти, засягнути.  Словник синонімів Караванського
3. запозичати — запозича́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. запозичати — ПЕРЕЙНЯ́ТИ що від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИ рідше, НАБРА́ТИСЯ розм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИТИ рідше, ПІДХОПИ́ТИ, ПОХОПИ́ТИ діал. (зробити своїм надбанням). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. запозичати — Запозича́ти, -ча́ю, -ча́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. запозичати — ЗАПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАПОЗИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПОЗИ́ЧИТИ, и́чу, и́чиш, док., перех. Переймаючи що-небудь, засвоювати, робити своїм надбанням.  Словник української мови в 11 томах