запороти

ЗАПОРО́ТИ, орю́, о́реш, док.:

◊ Запоро́ти но́сом — упасти обличчям на землю.

Так випровадили донощика аж до порога, що за кожним ступнем брав по парі ошийників, а там ті два, що вели, дали ще по одному, що аж носом запоров у сінці (Свидн., Люборацькі, 1955, 203);

Бурсак Андрій.. схопив заднє колесо і зупинив ридван. Але машталір ударив по конях, вони рвонули і… Андрій запоров носом у грязюку (Довж., І, 1958, 223).

Значення в інших словниках

1. запороти — -орю, -ореш, док.: Запороти носом — упасти обличчям на землю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запороти — запоро́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. запороти — (-рю, -реш) док. 1. крим., кого. Зарізати людину ножем. БСРЖ, 209; СЖЗ, 14; ЯБМ, 1, 361. 2. що; мол. Зіпсувати щось. ПСУМС, 27.  Словник жарґонної лексики української мови
4. запороти — заора́ти (зари́ти) но́сом, фам. Упасти обличчям куди-небудь, у щось; перекинутися. Шарко прудко подався вперед, а Василькові крамарчук підставив ніжку, і він заорав носом у землю (П.  Фразеологічний словник української мови
5. запороти — Запороти, -рю́, -реш гл. 1) Распороть. 2) но́сом запороти землю. Упасть ничкомъ, уткнувшись носомъ въ землю. Добре його приняв, що аж носом запоров землю. Ном. №4173.  Словник української мови Грінченка